Пивні дріжджі мають природні антисептичні властивості, тому препарати, що зроблені на їх основі, ефективно пригнічують патогенні мікроорганізми
Проблема забезпечення населення країни якісною та безпечною м’ясною сировиною птиці в останні роки набуває пріоритетного значення. Неможливо отримати високоякісний продукт, маючи в його складі залишкові кількості антибактеріальних препаратів.
За інтенсивного промислового вирощування птиці мікрофлора її шлунково-кишкового тракту частіше реагує на зміну раціону й складу комбікорму, порушення в режимах годівлі, стреси, пересадки, неякісний корм і надходження патогенів із кормом і водою, лікування антибіотиками. Таким чином, у травному тракті створюється комплекс несприятливих умов, які сприяють зростанню й розмноженню умовно-патогенної мікрофлори, знижується захист організму від проникнення хвороботворних мікробів і виникнення хвороб. Запобігти цьому можливо введенням у раціон препаратів із повністю натуральним і безпечним складом.
У сучасних умовах розвитку агропромислового сектору провідна роль належить біологічній безпеці продукції, яка в підсумку визначає її якість. Серед основних чинників, що впливають на чистоту птахівничої продукції, виділяють наявність у яйцях і м’ясі птиці залишків антибактеріальних препаратів і забрудненість продуктів птахівництва патогенними бактеріями.
Відхід від антибіотиків
Унаслідок постійного використання антибіотиків у комбікормах зросла кількість збудників хвороб, стійких до сучасних препаратів. Особливо турбує те, що все більша кількість збудників є стійкими відразу до кількох видів антибіотиків.
Починаючи з 1969 року європейські організації з охорони здоров’я офіційно рекомендують не використовувати в годівлі тварин і птиці антибіотичні стимулятори росту, які також застосовуються і в медицині. Однак ці приписи не мали обов’язкового характеру. В країнах Західної Європи склалося різне ставлення до цих рекомендацій: в одних — була введена заборона на національному рівні, в інших — почалася добровільна відмова від антибіотиків, а в деяких, навпаки, їх використовували до остаточної офіційної заборони.
У Швеції антибіотичні стимулятори росту були заборонені в 1986 році. У 1997 році Всесвітня організація охорони здоров’я (ВООЗ) офіційно підтвердила рекомендації 1969 року не додавати в корми антибіотики, застосовувані в медицині. Починаючи з 1998 року, у ЄС заборонили авопарцін, із 1999-го — у ЄС ввели заборону на тилозин, спіраміцин, вірджініаміцін, цінкбацітрацін, карбадокс й олаквіндокс.
Таким чином, після 1999 року серед дозволених для застосування є такі антибіотичні стимулятори росту, як авіламіцін, моненсін, флавоміцін, саліноміцин. А вже у 2003 році у ЄС ухвалили закон про заборону з 1 січня 2006 року чотирьох зазначених вище антибіотичних стимуляторів росту. Чекаючи цієї заборони, у 2004 й 2005 роках більшість європейських виробників кормів до складу своїх комбікормів почали додавати різні альтернативні стимулятори росту, порівнюючи результати вживання антибіотиків і їх замінників для тварин і птиці.
За цей період було випробувано й перевірено велику кількість альтернатив, і відбувся «природний відбір». Ще до заборони додавання в корми антибіотичних стимуляторів росту багато виробників кормів і преміксів розробили нові концепції годівлі без умісту антибіотиків і як альтернативу ввели такі компоненти, як ферменти, органічні кислоти, пробіотики.
Зазначені компоненти працюють по-різному в різних відділах шлунково-кишкового тракту. Вони не замінюють один одного, але комплексно успішно заміщають антибіотичні стимулятори росту, не викликаючи резистентність мікроорганізмів.
У Німеччині концепція годівлі без антибіотиків була відпрацьована на дуже високому рівні й довела економічну ефективність, порівнюючи з іще дозволеними на той момент чотирма антибіотиками. У 2004 році вже майже не було підприємств, на яких застосовували антибіотики.
Альтернативою антибактеріальних препаратів в умовах сучасних птахівничих комплексів України є препарати, що мають вибіркову сорбційну активність щодо патогенних мікроорганізмів. Перспективним є препарати, які у своєму складі містять маннанолігосахариди.
Маннанолігосахариди (МОС) — це природні хімічні сполуки, що входять до складу клітинних стінок дріжджів роду Saccharomyces. МОС як альтернативна мішень для адгезії вступає у взаємодію з лектинами бактеріальних клітин і виводить їх з організму.
Препарат з екстракту пивних дріжджів
Зазначеним характеристикам повною мірою відповідає препарат Biolex®-MB 40, який отримують із розчинного екстракту пивних дріжджів. Це екстрагований продукт, що має потужний сполучний, адсорбційний ефект — необроблені дріжджі таких властивостей не мають. Запровадження цієї технології дозволяє певним сегментам клітинних стінок фракціонуватись, а пуринам і нуклеїновим кислотам — відділятися.
Пивні дріжджі являють собою природний продукт із високою концентрацією органічно пов’язаних біологічно активних речовин, зокрема: вітамінів групи B, мікроелементів, ензимів, нукле їнових кислот, а також нуклеотидів і нуклеозидів — будівельних блоків нуклеїнових кислот. Крім цього, клітинна стінка пивних дріжджів штаму Saccharomyces cerevisiae містить специфічні бетаглюкани, які активують захисні механізми організму щодо патогенних мікроорганізмів. У пивних дріжджах також містяться маннанолігосахариди, що завдяки своїм пребіотичним властивостям ефективно підтримують баланс мікрофлори кишківника. Відомо також, що в клітинах пивних дріжджів міститься бактеріальний агент Malucidin, що процесі ферментації захищає дріжджові клітини від впливу конкурентів — інших видів дріжджів (Candida, Torula) і деяких видів бактерій, наприклад, сальмонели. Останні дослідження показали, що речовини, які містяться у хмелі, надають пивним дріжджам додаткові інгібіторні властивості щодо патогенних мікроорганізмів.
Природні антисептичні властивості пивних дріжджів ефективно пригнічують патогенні мікроорганізми. Висока концентрація активних компонентів хмелю в стінках клітин пивних дріжджів у Biolex® MB40 — це головний чинник, який робить цей продукт ефективним.
Пивні дріжджі у своїх стінах мають значну концентрацію активних компонентів хмелю.
На початку ХХ ст. Браун (Brown) і Клаб (Clubb) уперше описали антисептичні властивості хмелю. Найважливішим компонентом хмелю, отриманим із жіночої квітки рослини хмелю Humulus lupulus L., є так звані гіркі кислоти хмелю, що зумовлюють характерний гіркий смак і стійкість до впливу мікроорганізмів. Потім альфа-кислоти хмелю (гумулон) і бета-кислоти хмелю (лупулон), компоненти ефірних гірких смол хмелю були ідентифіковані як сполуки, що мають виражену антимікробну дію насамперед щодо грампозитивних бактерій.
Суцвіття, а також залози (лупулин) хмелю звичайного (Humulus lupulus) використовують як лікарську сировину. Основними активними речовинами є гіркоти, поліфенольні сполуки (флавоноїди, антоцианідіни, катехіни та фенолкарбонові кислоти) й ефірна олія. Основним флавоноїдом хмелю є ксантогумол із групи халкони. Ефірні екстракти листя та шишок хмелю виявляють бактерицидну й фунгіцидну активність щодо мікроорганізмів, здатних спричиняти захворювання у тварин і людини. Вони активно проявляють антимікробну активність щодо грампозитивних бактерій і грибів, а також грамнегативних бактерій Escherichia coli та дріжджоподібних грибів Candida albicans.
Завдяки своїй активній поверхневій структурі та адсорбційній здатності препарат із розчинного екстракту пивних дріжджів чинить стабілізаційний ефект на кишківник і знижує так званий «мікробний тиск».
Збудники хвороб і мікотоксини зв’язуються молекулами манози (Fibrillen), також утворюється специфічна захисна плівка на поверхні ворсинок. Далі пов’язані патогенни або виносяться з організму, або їх руйнують популяції бактерій.
Захисна плівка з’являється завдяки активації Biolex®MB40 спеціальних рецепторів у слизовій кишківника — це біоплівка є слизовим бар’єром, через який патогенні клітини не можуть закріпитися на поверхні кишківника й зруйнувати клітини своїми токсинами. Отже, кишковий епітелій є захищеним від проникнення мікотоксинів, таких як зеараленон (ZEA), дезоксиніваленол (DON), охратоксин (OTA).
Цей селективний, вибірковий механізм є унікальним в тому, що поживні речовини, вітаміни, мікроелементи для організму є доступними, не зв’язуються і не інактивуються.
Маннаноолігосахариди в кишківнику залишаються цілісними за дії ендогенних ензимів шлунково-кишкового тракту. Препарат із розчинного екстракту пивних дріжджів потрапляє в товстий відділ кишківника, де стає ферментативним субстратом (поживним середовищем) для позитивної мікрофлори кишківника. Цей процес дуже важливий для повного мікробіального метаболічного процесу групи біфідум- і молочнокислих бактерій.
Завдяки інтенсивному росту корисних бактерій побічно відбувається пригнічення патогенної мікрофлори, яка не може метаболічно або енергетично використовувати препарат із розчинного екстракту пивних дріжджів. Таким самим чином збудники інфекції «витісняються» з кишківника.
Виробничі випробування
Ефективність застосування препарату з розчинного екстракту пивних дріжджів на птиці була доведена в серіях дослідів, які проводили вчені різних країн.
Зокрема, проведені компанією TeLA GmbH (Бремерхафен) дослідження антибіотиків і компонентів пивних дріжджів також підтвердили, що пивні дріжджі мають бактеріостатичну дію. Компоненти хмелю, згідно з офіційним методом, були екстраговані з різних препаратів пивних дріжджів і досліджені на інгібіторну дію щодо тест-штаму золотистого стафілокока Staphylococcus aureus ATCC6538P.
Розведені (1:10) розчини від негативного контролю (висівки), три позитивних контролі (хлорамфенікол, амоксицилін, флавофосфоліпол), а також контрольні зразки пивних дріжджів Leiber BT®, CeFi® pro та Biolex® MB40 на дисках з антибіотиками було розміщено в поживному середовищі в місткостях для ферментації із Staphylococcus aureus.
Упродовж дослідження проводили порівняльне оцінювання дії антибіотиків і препаратів на основі пивнихдріжджів. Антибіотики були використані в дозах, рекомендованих виробником, а концентрація екстракту зразків пивних дріжджів становила лише 10% рекомендованої дози в комбікормі, тобто близько 0,2%.
Дані, що наведено в таблиці, свідчать про те, що пивні дріжджі Leiber BT®, CeFi® pro і Biolex® MB40 (клітини стінок пивних дріжджів) демонструють сильну інгібіторну дію щодо Staphylococcus aureus, що цілком можна порівняти з активністю флавофосфоліполу. Повне придушення патогенних мікроорганізмів за допомогою пивних дріжджів Leiber BT® можливе за збільшення дози.
Слід також зазначити, що препарати на основі пивних дріжджів ефективно діють навіть у разі стійкості до звичайних антибіотиків, таких як хлорамфенікол і амоксицилін.
Виходячи із цього, слід зазначити, що природні антисептичні властивості пивних дріжджів здатні ефективно пригнічувати патогенні мікроорганізми. Висока концентрація активних компонентів хмелю в стінках клітин пивних дріжджів у Biolex® MB40 — це головний чинник, що робить цей продукт ефективним і безпечним.